Виникнення і поширення вірусної геморагічної хвороби кролів.

Вперше хвороба зареєстрована в Китаї навесні 1984 року в одній зі Східних провінцій, і вже до кінця року хвороба поширилася на більшість регіонів країни.
Першою Європейською країною, кролівництво якої постраждало від RHDV  type 2, була Італія. В 1986 році там налічували близько 80 млн. кролів. 

У 2010 році стався атиповий спалах геморагічної хвороби у Франції, загинуло 25% кролів (при цьому всі були вакциновані проти ВГБК).

Надалі RHDV type 2 швидко поширився на інші європейські країни, замінивши класичні штами, що раніше циркулювали у Франції, на Піренейському півострові і Азорських островах. Про випадок RHDV type 2 також повідомлялось в Австралії. Крім європейського кроля, RHDV type 2 здатний інфікувати кілька видів зайців.

Збудник хвороби — РНК-геномний вірус з родини Caliciviridаe. Вірус може витримувати температуру +50^οC протягом години, та не інактивується заморожуванням. Вірус виживає в навколишньому середовищі протягом багатьох місяців, а тушки мертвих кролів можуть бути джерелом інфекції після поїдання іншими тваринами.

Вірус геморагічної хвороби кролів, типу 2, належить до сімейства Caliciviridae, роду Lagovirus, який включає два патогенні віруси: вірус геморагічної хвороби кролів (RHDV type 2), що вражає  європейського кроля (Oryctolagus cuniculus), і вірус синдрому коричневої печінки європейських зайців (EBHSV), що вражає коричневого, гірського та італійського зайця. Ці два віруси мають схожу структуру і гомологію ~ 70%. Вони викликають два різних захворювання, RHD (геморагічне захворювання кролика) і EBHS (синдром коричневої печінки європейських зайців), які виникли в кінці 1970-х — початку 1980-х років. І те, і інше призводить до високої смертності і накладає важкий економічний тягар на кролівництво. Ці хвороби також спричиняли скорочення популяцій диких кролів/зайців по всій Європі, що серйозно вплинуло на природні екосистеми, де заячі є ключовими видами.

Патогенез.

RHDV type 2 проникає до організму сприйнятливих тварин через органи дихання. Вірус реплікується в багатьох тканинах, включаючи легені, печінку і селезінку з подальшою віремією. Характерезується тропністю до гепатоцитів і реплікації в межах цитоплазми цих клітин, викликає гострий некротичний гепатит. В результаті виникає дисеміноване внутрішньосудинне згортання крові і можуть утворюватись фібринозні тромби в малих кровоносних судинах більшості органів, зокрема легенів, серця і нирок, що призводить до кровотеч, набряку легень та подальшої загибелі тварин.

Розрізняють три форми прояву інфекції:

 — Миттєва — у тварин, знайдених мертвими протягом декількох годин після їжі і з нормальною поведінкою. Це найпоширеніший прояв.

 — Гостра — у кролів спостерігається млявість, лихоманка (> 40^оС) з підвищеною частотою дихання. Такі тварини зазвичай гинуть протягом 12 годин. Гіпоглікемія і падіння гематокриту, загального білку є особливостями захворювання. «Класична» картина — це мертва тварина з різким вигинанням спини, запрокидуванням голови назад, з геморагічними носовими виділеннями (але цього не спостерігається в кожному випадку). Навіть якщо кріль не помирає під час гострої фази (що буває рідко), в нього розвається жовтяниця і він помрає через кілька днів. Дуже часто кролик може пережити цей період.

 — Підгостра – у кролів, проявляються слабкі субклінічні ознаки, після яких настає одужання. В подальщому формується нестерильний імунітет. Цю стадію захворювання важко діагностувати з певністю. Клінічні симптоми захворювання печінки нечіткі і неспецифічні. RHDV характеризується високою захворюваністю.

Інкубаційний період становить 1-3 діб, а смерть зазвичай настає через 12–36 годин після початку лихоманки (80–90% летальності). Приблизно у 5–10% кролів спостерігають підгострий хронічний перебіг.

Захворювання викликане RHDV типу 2, має характерні особливості:

Кролі можуть захворіти в будь-якому віці, але найбільш уразливий молодняк. Кроленята хворіють, починаючи з двотижневого віку, хвороба триває 3-5 днів.

Смертність дорослих кролів складає в середньому 20% (5-70%), а у маленьких кроленят смертність сягає 100%.

Патзміни

Діагноз RHDV type 2 зазвичай робиться на розтині. RHDV type 2 підозрюється при будь-якій раптовій смерті, особливо якщо померло більше однієї тварини в сім’ї. Postmortem картина може бути без змін, але з неперетравленою їжею в шлунку і твердими фекальними гранулами в дистальному відділі товстої кишки, що свідчить про те, що смерть була раптовою.

Патолого-анатомічні зміни, що вказують на захворювання, включають:

1. Збільшена, бліда, рихла печінка з чітко вираженою дольною структурою. Печінка завжди страждає, хоча загальний вигляд може не відображати важких гістопатологічних змін.

2. Збільшена селезінка.

3. Трахея, наповнена пінистим кров’янистим ексудатом.

4. Кровотечі в будь-якій частині тіла можуть бути або не бути очевидними. Кров може бути в черевній порожнині або в заочеревинному просторі. Патехіальні крововиливи можна спостерігати на легеня, м’язах, включаючи серце.

В лабораторнію для діагностики направляють:

• Тварин в стані агонії

• Свіжу печінку, селезінку.

Печінка містить найвищий титр вірусу при гострому або миттєвому захворюванні і є органом вибору для вірусної ідентифікації як RHDV type 2, так і EBHSV. Селезінка також може містити високий рівень вірусу. У кролів з хронічною або підгострою хворобою, RHDV type 2 можна легше знайти в селезінці, ніж у печінки. RT-PCR може виявляти вірусну РНК.

RHDV type 2 диференціюють від:

• септицемічного пастерельозу

• отруєння

• теплового виснаження

• інших причин важкої септицемії з вторинною ДВЗ

Профілактика

Імпорт інфікованого м’яса кролика — може бути одним з основних механізмів передачі RHDV type 2  на нову територію. М’ясо, містить високий рівень зараженої вірусом крові.

Лікування цього захворювання немає.

Поточні поради щодо вакцинації

Профілактика класичної RHDV та RHDV типу 2  базується на суворому дотриманні правил біобезпеки на фермах.

Ключовим моментом профілактики є вакцинація. Причому вакцинація проти класичної RHDV не захищаає поголів’я від вірусу RHDV типу 2.

В таблиці наведено один з можливих варіантів захисту поголів’я кролів від найбільш актуальних інфекційних хвороб. Кожного разу лікар ветеринарної медицини обирає індивідуальну схему щеплень виходячи із епізоотичної ситуації ферми (району, області):