Пастерельоз – інфекційна хвороба багатьох видів ссавців і птиці, що характеризується, за гострого перебігу, явищами септицемії, геморагічного діатезу, при підгострому та хронічному – крупозною або катаральною пневмонією, артритами, маститами, кератокон’юнктивітами, ентеритами.

Історична довідка. Інфекційна природа хвороби вперше була встановлена Ріволтом в 1877 р. Л.Пастер виділив чисту культуру збудника і зробив першу спробу приготувати інактивовану вакцину. На його честь в 1910 р. мікроорганізм був названий пастерелою, а хвороба – пастерельозом. У кролів пастерельоз вперше описав Гаффкі у 1881 р.

Збудник: Pasteurella multocida – невелика, грамнегативна паличка, що не утворює спор. Всього існує 5 капсульних серотипів (A,B,D,E і F) та 16 соматичних серотипів. Збудниками пастерельозу кролів вважаються переважно штами серотипів А і D. Пастерели слабо стійкі до дії факторів зовнішнього середовища і хімічних речовин. При висушуванні вони гинуть через 2-3 дні, при дії прямих сонячних променів – декілька хвилин. При нагріванні до 75 °C  –  майже миттєво. Дезінфекційні засоби у звичайних концентраціях знешкоджують бактерії протягом декількох хвилин.

Епізоотологія. До пастерельозу сприйнятливі багато видів домашніх і диких тварин, в тому числі птиця. Стійкі м’ясоїдні та коні. Людина також сприйнятлива до пастерельозу!

У кролів природньо бактерії в невеликій кількості знаходяться в носовій порожнині.  Згідно статистики, до 70 % ( в деяких джерелах – до 90 %) поголів’я кролів у господарствах є безсимптомними  бактеріоносіями.  Пастерела може не викликати захворювання, однак при несприятливих умовах утримання кролів (скупчення, стрес, неякісна годівля, вагітність, лактація тощо) може розвиватися легенева форма пастерельозу. При цьому хвороба починається з носової порожнини.

На відміну від легеневої форми, геморагічна септицемія (надгостра форма) розвивається при потраплянні пастерели в організм вперше, наприклад,  при введені нових тварин у стадо. Така форма характеризується швидкою загибеллю майже всього поголів’я у неблагополучних господарствах.

Кроленята протягом кількох тижнів після народження захищені материнськими антитілами.

Хворі на пастерельоз кролі виділяють бактерію з сечею, калом, слиною, носовим секретом. Зараження відбувається повітряно-крапельним та аліментарним шляхом. Інкубаційний період складає від 5-10 годин до декількох діб.

Патогенез. Первинно потрапивши в організм кроля, пастерели з носоглотки проникають в кровотік  і лімфу та викликають явища загальної септицемії геморагічного характеру. Внаслідок ендотоксичного шоку та дихальної недостатності тварина швидко гине. При хронічній формі, бактерії проникають з носової порожнини в легені,  де, розмножуючись, викликають розвиток гнійного запалення та формування абсцесів. Патогенні штами руйнують капіляри легень, внаслідок чого фібриноген випотіває  в альвеоли, де він перетворюється у фібрин. Останній  повільно реорганізується  у волокнисту сполучну тканину. Абсцеси є наслідком некротичної дії токсинів. Також з кровотоком пастерели можуть потрапляти в молочну залозу та статеві органи і викликати запальні процеси в них. Бактерія здатна вражати середнє вухо та сльозові канали.

Клінічна картина. Розрізняють надгостру, гостру та хронічну форми пастерельозу.

При надгострій формі настає швидка загибель тварин без симптомів.

Гостра форма (набрякова, легенева, кишкова) характеризується пригніченням тварини, підвищенням температури тіла до 42 °C, відсутністю апетиту, слизово-гнійними виділеннями з носа, кон’юнктивітом, кашлем, ентеритом (іноді геморагічним), набряком міжщелепового простору та загибеллю на 2-5 добу. Характерним є те, що перед смертю тварини температура тіла різко знижується до 33-36 °C.

При хронічній формі основними клінічними симптомами є нежить, чхання, забруднена секретом шерсть на передніх лапах, задишка. Дуже поганим прогностичним симптомом є дихання з відкритим ротом. У ослаблених особин розвиваються симптоми пневмонії, навіть якщо їм не передували симптоми інфекції верхніх дихальних шляхів. Кролі худнуть, відмовляються від корму, страждають від втоми та задишки.  У підшкірній клітковині знаходять абсцеси.  У самців можуть виникати орхіти, а у самок – запалення матки. У разі інфікування середнього та внутрішнього вуха спостерігаються симптоми  кривошиї, синдром Горнера (опущення повіка, звуження зіниці, западання очного яблука, опущення та почервоніння третього повіка), порушень координації рухів та положення тіла. Абсцеси легень у разі раптового розриву можуть викликати блискавичну смерть, незважаючи на те, що тварина, здавалося, почала одужувати.

Патологічні зміни. При надгострому та гострому перебігу хвороби при розтині трупів знаходять явища геморагічного діатезу – точкові крововиливи на слизових оболонках верхніх дихальних шляхів, кишківнику, в лімфовузлах, на серозних оболонках (плевра, очеревина). Характерними є  смужкові крововиливи між кільцями трахеї. Печінка і нирки перероджені, селезінка дещо набрякла. В підшкірній клітковині – серозно-фібринозні  інфільтрати. Легені набряклі, зі змінами, характерними початковій стадії крупозної пневмонії. Іноді спостерігається випотівання серозного або геморагічного  ексудату в грудну порожнину.

При хронічному пастерельозі трупи виснажені та анемічні. На серозних оболонках грудної та черевної порожнини можуть бути щільні фібринозні відкладення. Перибронхіальні лімфовузли збільшені, гіперемовані з множинними крововиливами. В легенях знаходять ділянки червоної та сірої гепатизації, вогнища некрозу. Часто можна бачити гнійно-фібринозні фокуси (гнійно-фібринозна пневмонія), з яких при розтині витікає гнійний ексудат. Фокуси (абсцеси) бувають різного розміру (від 3-5 мм до 15-30 мм у діаметрі) та форми (округлі, витягнуті та ін). Селезінка незначно збільшена, в печінці та нирках – вогнища некрозу.

Діагностика пастерельозу. Діагноз ставлять на основі епізоотологічних даних, клінічних ознак, патологічних змін та результатів лабораторних досліджень, зокрема, бактеріологічного дослідження.

Для зажиттєвої діагностики від хворих тварин в лабораторію направляють  кров із поверхневих судин і носовий слиз. Для посмертної діагностики – 2-3 трупа кролів не пізніше, ніж 3-5 годин після загибелі, або вбитих з діагностичною метою тварин, що не підлягали лікуванню антибактеріальними препаратами.

Також для діагностики пастерельозу використовують серологічні тести, наприклад ELISA.  Серологічні тести не завжди є достовірними, так як при негативному результаті не виключене інфікування особини з пригніченим імунітетом, а позитивність може означати лише попередній контакт з патогеном. Тому існує правило вивчення парного зразка з тритижневим інтервалом.

Диференційна діагностика. Схожий перебіг хвороби та патологічна картина може спостерігатися  і при інших септицеміях  (стрепто- і стафілококова). Для диференціації цих захворювань проводять бактеріологічне дослідження.

Надгострий перебіг пастерельозу за клінічними симптомами дуже нагадує ВГХК ( швидка загибель тварини з ознаками задухи та геморагічних витікань з носа). У разі захворювання на ВГХК, при патрозтині  зміни у внутрішніх органах дуже схожі з надгострою формою пастерельозу, але відсутні характерні смужкові крововиливи між кільцями трахеї. В легенях спостерігаються ознаки набряку (стікання з поверхні розрізу прозорої або кров’янистої рідини, віїиділення пінистого ексудату з просвіту бронхів), на відміну від явища червоної гепатизації при пастерельозі.

При хронічній формі пастерельозу можлива миттєва смерть кроля від розриву абсцеса в легенях. Клінічно така загибель раптова та схожа на прояв ВГХК. Але на розтині характерним буде гнійний ексудат та абсцеси в легенях, некрози в печінці. При ВГХК такі зміни відсутні.

Лікування. Пастерельоз важко піддається лікуванню, так як кролі є по-життєвими бактерієносіями. Саме тому часто антибіотики дають лише тимчасове полегшення, оскільки будь-який стресовий фактор здатний спровокувати рецидив. Стійкі до терапії  насамперед тварини з гнійним синуситом та абсцесами у легенях і грудній порожнині.

При лікуванні кролі повинні тривалий час отримувати системні  антибіотики, що належать до груп аміноглікозидів, тетрациклінів, цефалоспоринів.

Препаратом вибору при данному захворюванні є аміноглікозидний антибіотик Апраміцин® (Huvepharma EOOD). Діючою речовиною є апроміцину сульфат, який при проникненні в мікробну клітину порушує трансляцію РНК, тим самим інгібуючи синтез протеїнів клітини на рибосомальному рівні. Даний антибіотик не викликає звикання мікрофлори. Для кролів застосовують Апраміцин у порошку, задають 1 раз на добу, розчиняючи у воді, із розрахунку 20-30 мг на 1 кг маси тіла. Курс лікування складає 5-7 днів.

Для підвищення імунного статусу організму в раціон кролів можна вводити вітамінно-мінеральні премікси та вітамінні комплекси у терапевтичних дозах.

Лікування повинно супроводжуватися інтенсивним напуванням та якісною годівлею. Але в умовах стресу, поганої якості повітря (неадекватна вентиляція, вологість, високий відсоток випарів сечі) та скупченності кліток інфекція може спалахнути знову. Утримувати тварин  необхідно в чистих, сухих клітках, що знаходяться у гарно провітрюваних місцях без протягів. Кролі переносять холод краще, ніж тепло, тому необхідно уникати коливань температури, підтримуючи її на рівні біля 16-20 °C.

Профілактика пастерельозу. Для запобігання виникненню захворювання необхідно виконувати загальні ветеринарно-санітарні заходи:  дезінфікувати приміщення, дотримуватись зоогігієнічних норм утримування кролів та обов’язково карантинувати новоприбулих тварин.

 Так як лікування кролів при пастерельозі є економічно затратним і довготривалим, то найкращим є специфічна профілактика захворювання  , а саме –  вакцинація.

Для цього використовують інактивовану вакцину проти пастерельозу кролів –  Pasorin-Ol (Bioveta a.s., Чехія). На сьогодні це єдина зареєстрована в Україні вакцина проти даної хвороби.

Вакцину застосовують у віці від 4-х тижнів, друга доза вводиться у віці 7-ми тижнів, а третя – 10-ти тижнів. В подальшому маточне поголів’я  вацинується кожні 6 місяців.

Доза для кроленят віком до 7-ми тижнів – 0,5 мл, а для кролів  старшої вікової групи – 1,0 мл.

Вводиться підшкірно в області лопаток.

Перевагою також є можливість одночасного  застосування Pasorin–Ol з  вакцинами Pestorin Mormyx, Pestorin та Myxoren згідно діючих інструкцій.