26.12.19
2601
СУЧАСНІ МЕТОДИ КОМПЛЕКСНОЇ ВАКЦИНАЦІЇ ПРОТИ РЕСПІРАТОРНОГО СИНДРОМУ ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ
Інформацію надано АТ «Біовета» [Bioveta,a.s..] Комплекс респіраторних захворювань великої рогатої худоби (Bovine Respiratory Disease Complex, BRDC) – це...
Інформацію надано АТ «Біовета» [Bioveta,a.s..]
Комплекс респіраторних захворювань великої рогатої худоби (Bovine Respiratory Disease Complex, BRDC) – це зазвичай поєднання вірусних та бактеріальних збудників , що найчастіше вражає молодняк великої рогатої худоби у віці від 3 місяців, а у виняткових випадках, і раніше. Серед вірусних збудників—передусім бичачий респіраторно-синцитіальний вірус (BRSV), вірус парагрипу З (РІ 3), вірус інфекційного бичачого ринотрахеїту (IBR) та вірусна діарея великої рогатої худоби (BVD/MD). Бактеріальні патогени, що спричиняють ускладнення—головним чином Mannheimia (раніше Pasteurella) haemolytica, Pasteurella multocida, Haemophilus somnus та Arcanobacterium (раніше Corynebacterium) pyogenes. Критичний період настає у телят віком до 6 місяців.
Основними патогенами, що спричиняють найбільші втрати, особливо у розведенні телят, є М.haemolytica, а серед вірусів—BRSV та РІ3. Ці три патогени — головна причина респіраторних інфекцій у 80% випадків на європейській території, і наразі вони спричиняють у невакцинованих стадах до 30% смертності у молодняка.
Після респіраторних інфекцій, подальші непрямі збитки зумовлено відставанням у розвитку, і неможливістю досягнення оптимального стану для подальшого розведення, або забою. Тяжкі респіраторні захворювання, перенесені нетелями в ранньому і зрілому віці, можуть бути причиною тяжкого отелення корів-первісток.
З огляду на інші негативні характеристики цих вірусів, зокрема в галузі репродукції та імуносупресії, країни з розвинутим тваринництвом у Європі реалізують загальні оздоровчі програми, спрямовані на зниження інфекційного тиску на даній території, і тим, самим, на зменшення небезпеки виникнення клінічної форми хвороби (BRDC). Ці програми пов’язані з багатьма профілактичними заходами, які розраховані на кілька років і в тому числі включають використання сучасних маркерних (DIVA) вакцин. За їх допомогою можна значно дешевше, і при цьому дуже точно серологічно, відрізнити щеплених тварин від інфікованих польовим вірусом і досягти поступового вилучення всіх заражених тварин із господарства з метою цілковитого оздоровлення стада.
Перед початком вакцинації завжди доцільно з’ясувати епізоотичну ситуацію в господарстві, при цьому, враховуючи результати лабораторних досліджень. Відповідно до цього обрати стратегію і план оздоровчих заходів. Вакцинація є основою для оздоровлення господарства. Утім, вона повинна супроводжуватися належними зоосанітарними та організаційними заходами. Лікування антибіотиками, в разі якщо інфекційний агент або патоген, який циркулює в господарстві не відомий, і не були проведені лабораторні дослідження для визначення на чутливість, може бути неефективним.
У сучасній профілактиці проти комплексу BRDC можна використати такі підходи:
Вакцинація тільних корів та нетелів проводиться, з метою отримання високого титру антитіл, які потім передаються з молозивом телятам і захищають їх у ранньому постнатальному періоді. Якщо, ми використовуємо молозиво від вакцинованих матерів для попередження ранньої інфекції телят, то обов’язково досліджуємо його на кількість антитіл, і також, ми повинні контролювати час згодовування та кількість молозива, яке отримають телята.
Телята від щеплених матерів отримують через молозиво пасивні антитіла, які, втім, зникають упродовж кількох тижнів. Тому необхідно імунізувати телят для досягнення активного імунітету. Імунізація телят є доцільною в перші 5-8 тижнів життя, з подальшою ревакцинацією через 2-3 тижні. Телят із клінічними ознаками захворювання не можна вакцинувати взагалі.
Рекомендації з вакцинації при захворюванні телят на BRDC
Для недопущення виникнення респіраторних захворювань у телят першого тижня життя необхідна вакцинація корів та нетелів перед отеленням. Щеплення телят інактивованою вакциною можливе не раніше ніж у 5-8 тижневому віці . До цього віку краще застосувати інтраназальну форму введення призначених для цього вакцин з метою обійти материнські антитіла, що циркулюють у тілі новонароджених телят після напування молозивом, і в такий спосіб забезпечити локальний захист слизових оболонок дихального
апарату від вірусних респіраторних патогенів.
Якщо телят потрібно перевести до спільного стійла (телятника) у період вакцинації, необхідно першу дозу вводити за 2-3 тижні до переведення, а другу—в день транспортування або відразу ж після нього.
Рекомендовані вакцини Bioveta, a.s.:
Вакцини BioBos Respi коровам та нетелям рекомендовано вводити окремо від вакцини BioBos IBR marker з інтервалом 1-2 тижні. Цілком можливо розпочати первинну вакцинацію, як-то кажуть, «естафетно», тобто під час введення другої дози першої вакцини почати введення першої дози другої. Практичний off– label досвід ветеринарних лікарів у Чеській Республіці: вакцини можна вводити навіть одночасно в той же день у діагонально протилежні частини тіла (наприклад, одну з вакцин BioBos Respi —підшкірно на лівому боці шиї, a BioBos IBR marker— внутрішньом’язово з правої сторони стегна).
Завдяки взаємосприятливій комбінації застосування вакцин Bioveta, a.s., серії BioBos Respi та BioBos IBR marker може бути досягнуто:
Для цілковитої ліквідації вірусної інфекції BHV-1 (IBR) необхідно скласти індивідуальний план вакцинації і прищепити поголовно всіх тварин протягом декількох років, оптимально за умови замкненого обороту стада. Також упродовж усього періоду вакцинації слід проводити у господарстві регулярний серологічний моніторинг IBR-інфекції за допомогою gE ELISA-тесту, який дає змогу в разі використання маркерної вакцини надійно відрізняти вакцинованих тварин від інфікованих польовим вірусом. Це неможливо з’ясувати серологічно за допомогою немаркерних (стандартних комерційних) вакцин проти IBR.
З вищезазначених причин компанія Bioveta,a.s., готова допомогти під час лабораторного обстеження великої рогатої худоби до запровадження заходів, упродовж оздоровлення та під час оцінювання результатів маркованих і природних вірусів IBR.
Поряд із вакцинацією слід приділяти увагу організації господарювання, гігієні стійл, годівлі та доглядові за тваринами. Навіть найкраща вакцина не принесе очікуваних результатів в разі наявності негативних передумов для виникнення інфекцій у господарстві.
СИТУАЦІЯ | РЕКОМЕНДАЦІЯ |
Початок базової імунізації стада. | BioBos IBR marker live інтраназально |
Тварини до 3-4-місячного віку. | BioBos IBR marker live інтраназально. або внутрішньом’язово. |
Господарства з високим ризиком зараження — стада з відкритим оборотом і стада з високим інфекційним тиском. | BioBos IBR marker live інтраназально для телят у віці до 3 місяців і внутрішньом’язово для старших тварин. |
Гострий спалах інфекції. | BioBos IBR marker live переважно інтраназально. |
Решта обставин — залежно від поточної епідемічної ситуації конкретної ферми і поточного етапу оздоровчої програми*. | BioBos IBR marker live або BioBos marker inact. |
*Якщо не спостерігається циркуляції вірусу в молодих тварин, можна почати групову вакцинацію телят із 3-місячного віку. В іншому разі необхідно раніше вакцинувати живою вакциною інтраназально (ризик взаємодії з материнськими антитілами); подальша ревакцинація завжди провадиться з інтервалом 6 місяців; див. таблиці 2 і 3 схем вакцинації.
ЦИРКУЛЯЦІЯ ВІРУСУ: ПОЧАТОК ВАКЦИНАЦІЇ У ВІЦІ 2 ТИЖНІ
Вік 2 тижні | Вік 3-4 місяці | Кожні 6 місяців |
BioBos IBR marker live
(інтраназально) |
BioBos IBR marker live
(інтраназально/ внутрішньом’язово) |
BioBos IBR marker live (внутрішньом’язово) |
або | ||
BioBos IBR marker live
(інтраназально) |
BioBos IBR marker live
(інтраназально/ внутрішньом’язово) |
BioBos IBR marker inact.
(внутрішньом’язово) |